Мне приснился как-то очень страшный сон,
Будто по пустыне я бреду, стеная...
Слышу я чуть слышный, собственный свой стон,
Падаю без сил я, тихо умирая...
Мысли пролетают строем в голове:
«Если ж оборвётся жизнь теперь моя,
Что сейчас Господь при встрече скажет мне?
Как же встретит Он за той чертой меня?
С чем сейчас явлюсь я пред великим Богом?
Что же принесу я к Божиим стопам?
А могла ведь сделать очень, очень много...
Пустоту в ладонях я Ему отдам»...
Чувствую, как сердце отбивает стук,
Вот сейчас наверно будет он, последний.
Кровь ползти по венам перестала вдруг,
Замерло дыханье, страшное мгновенье!
Всё... Меня здесь нету, жизни остановка!
Где же я теперь и что там, за чертой?
Это мой финал, финиш и концовка...
Я в поту проснулась, что за сон такой?
Господи, как страшно пред Тобой явиться
И пустые руки просто показать.
Помоги мне, Боже, для Тебя трудиться,
Всё, что в моих силах, для Тебя свершать.
Чтобы не дремала, чтобы не ленилась,
Ты огонь Свой в сердце у меня зажги,
Чтоб за своих ближних горячо молилась,
Не прожить в пустую Ты мне помоги.
Чтоб с Тобой, при встрече, мне глаза не прятать,
А бежать в объятья, с радостью, к Тебе.
Помоги прожить мне праведно и свято,
Сколько Ты назначил дней мне на земле.
Прочитано 2359 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4.75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.